Прочитайте важливу інформацію щодо безпеки в інтернеті та запам'ятайте її!
неділю, 14 листопада 2021 р.
Поради батькам дітей з ООП
Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської
підтримки. Підпорядкувати
таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому
треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
¯
Пам’ятайте, що
дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному
конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності
матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання
в сім’ї).
¯
Усвідомте, що
виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний
процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
¯
Навчіться давати
інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі
дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
¯
У взаєминах з
дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами.
Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в
дошкільному закладі.
¯
Для підняття
самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення,
навіть самі незначні.
¯
У повсякденному
спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому
що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або
вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і
стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
¯
Разом з дитиною
визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть
систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть
дитину вголос промовляти ці правила.
¯
Старанно, своєчасно
виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо
необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
¯
Намагайтеся щоденно
закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але
не виконуйте завдання за неї.
¯
Якщо дитина
втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
¯
Не вимагайте від
дитини більше, ніж вона може.
Корекція затримки психічного розвитку дітей
потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності.
Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки
заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне
застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.
|
«Як допомогти дитині із затримкою
психічного розвитку» |
За даними вітчизняних та зарубіжних науковців, що
займаються питаннями психології, затримка психічного розвитку зустрічається у
дитячому віці у 12-20% дітей. Зазвичай це порушення діагностується
спеціалістами у старшому дошкільному віці або лише при вступі до школи. І, якщо
до підліткового віку така дитина не отримала належної допомоги і психічний
розвиток не приведено до вікової норми, його затримка призводить до
особистісної незрілості, підвищеної афективності, а, нерідко, й до девіантної
поведінки
Затримка психічного
розвитку (ЗПР) – це уповільнення темпів
розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості
мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкому пересиченні інтелектуальною
діяльністю.
Причин затримки психічного розвитку багато, серед них,
зокрема:
- спадковість;
- несприятливі умови
виховання;
- тривалі хвороби у ранньому
дитинстві, які виснажують малюка;
- порушення функціонування
головного мозку, пов'язані з його ураженнями під час внутрішньоутробного
розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.
Щоб вчасно виявити затримку психічного
розвитку у дитини, слід знати як вона проявляється у дітей різного віку.
Поради батькам, які
виховують дитину із затримкою психічного розвитку
¯
Слід постійно
спрямовувати свої зусилля на розширення у дитини знань та уявлень про
навколишній світ, учити спостерігати, порівнювати різні предмети, знаходити між
ними спільне та відмінне. Для цього необхідно ознайомлювати дітей з
конкретними речами, явищами, формувати уявлення про взаємини між людьми. Варто
залучати дитину до праці, щоб вона на власному чуттєвому досвіді засвоювала
знання про предмети домашнього вжитку, інструменти тощо. Діяльність з
використанням певних предметів полегшує засвоєння їхньої назви, розширює
уявлення про їхні особливості, призначення тощо. Так дитина засвоює елементарні поняття.
¯
Дитину потрібно
вчити розповідати за сюжетними картинками. Для цього можна використовувати
ілюстрації з художніх книжок, дитячих журналів. Під час розглядання малюнка дорослому слід керувати сприйманням дитини,
привертати увагу до деталей, які важко помітити, пояснювати їхнє значення, активізувати
мовлення дитини.
¯
Слід учити дитину
розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, розміщення їх у
просторі. Засвоєння сенсорних еталонів та розуміння просторових відношень має
велике значення як для інтелектуального, так і для мовленнєвого розвитку
дитини. Мовлення збагачується прийменниками, прислівниками і набуває складнішої
граматичної структури.
¯ Для розвитку розумових дій дитину слід учити порівнювати
предмети, підводити її до розуміння, що порівнювати – це значить визначати схоже і відмінне. При
порівнянні предметів слід допомагати дитині, ставлячи запитання. Скажімо,
порівнюючи огірок і яблуко, можна запитати дитину: «Що це?», «Як вони
називаються?», «Як вони відрізняються за кольором, формою, величиною?», «Де вони
ростуть?» тощо. Дитину слід учити групувати
різні предмети за спільними ознаками та називати групу узагальнюючим словом –
овочі, фрукти тощо. Для цього слід використовувати серії
карток із зображенням різних тварин, птахів, дерев, квітів, овочів, фруктів,
ягід, одягу, меблів, посуду тощо.
¯
Дуже важливо
навчити дитину цілеспрямовано планувати свою діяльність. Для цього слід учити
дитину виконувати роботу поетапно і позначати кожен етап відповідним знаком,
наприклад, певною геометричною фігурою. Коли дитина засвоїть уміння успішно
виконувати роботу, користуючись знаками, вона зможе перейти до самостійного
планування своєї діяльності.
¯
Дбаючи про розвиток
дитини, слід учити її гратися, зокрема сприяти розширенню тематики та сюжету
ігор. Обов'язково слід учити дитину виконувати певні ролі,
дотримуватися правил гри. Для цього необхідно
частіше гратися з дитиною, беручи на себе ініціативу, як у виборі теми, так і у
розгортанні сюжету та встановленні правил гри. Наприклад, щоб дитина почала гратися
у магазин, слід сформувати у неї уявлення про те, що там відбувається. Тому
спочатку потрібно разом з дитиною побувати у магазині, звернути її увагу на те,
що роблять продавці, касири, як до них звертаються відвідувачі магазину, що
вони купують. Повернувшись додому зі свіжими враженнями, можна починати гру.
Дорожня карта
1. Основні терміни та законодавча база
Що таке інклюзія?
Інклюзія (від англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян в соціумі, і насамперед тих, що мають труднощі у фізичному чи розумовому розвитку. Він передбачає розробку і застосування таких конкретних рішень, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь в академічному і суспільному житті. При інклюзії всі зацікавлені сторони повинні брати активну участь для отримання бажаного результату. Інклюзія — це процес реального включення дітей з особливими потребами, з інвалідністю в активне суспільне життя і однаковою мірою необхідна для всіх членів суспільства.
Що таке інклюзивне навчання?
Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу.
З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти інклюзивні освітні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани, методи та форми навчання, використання існуючих ресурсів, партнерство з громадою до індивідуальних потреб дітей з особливими освітніми потребами.
Діти з особливими освітніми потребами
Діти з особливими освітніми потребами - діти сліпі та із зниженим зором, глухі та із зниженим слухом, з тяжкими порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, з порушеннями опорно-рухового апарату, розумовою відсталістю, діти із складними вадами розвитку (у тому числі діти з розладами аутичного спектру).
Якими нормативно-правовими актами регулюється питання інклюзивного навчання?
В Україні поступово розвивається і вдосконалюється нормативно-правова база, орієнтована на впровадження інклюзивного навчання. Сьогодні відповідні положення містяться в Законах України «Про освіту» (стаття 37), «Про дошкільну освіту» (стаття 33), «Про загальну середню освіту» (стаття 21), «Про професійно-технічну освіту» (стаття 42), «Про вищу освіту» (стаття 3). Відповідні положення також внесено до законів України «Про охорону дитинства» (стаття 19) та «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (статті 4, 22).
У жовтні 2010 року Міністерство освіти і науки України затвердило «Концепцію розвитку інклюзивної освіти», яка передбачає необхідне навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в умовах інклюзивного навчання та здійснення відповідних інституційних змін.
9 грудня 2010 року Міністерство освіти і науки України своїм наказом №1224 затвердило Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах.
15 серпня 2011 року Кабінет Міністрів України своєю постановою №872 затвердив Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах.
Головна мета створення інклюзивних груп та класів – задоволення соціальних та освітніх потреб, організація корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю.
2. Висновок від психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК) надається дитині з особливими потребами після консультації тільки у присутності батьків, в якому вказана рекомендована форма навчання та розвитку на основі потреб дитини.
3. Співбесіда у навчальному закладі.
Керівнику ЗНЗ подається і обов’язково реєструється заява на зарахування дитини і висновок ПМПК, обов’язковий на даний час документ, підтверджуючий потреби дитини. Уточняється термін часу для узгодження дій з управлінням (відділом) освіти для зарахування дитини до ЗНЗ, можливість створених умов для перебування дитини, безпечного навчального середовища, забезпеченість спеціалістами тощо.
4. При відсутності інклюзивного класу ЗНЗ керівник подає клопотання до відділу освітою щодо її відкриття та необхідності створення відповідних умов для забезпечення повноцінного навчання дитини.
5. Органи управління освітою приймають рішення щодо створення необхідних умов перебування дитини з особливими потребами в ЗНЗ. У разі неможливості створення таких умов, місцеві органи освіти можуть запропонувати батькам інший дошкільний заклад, в якому створені умови, або є можливість їх створити.
6. Перелік документів при влаштуванні дитини з особливими потребами у дошкільний навчальний заклад (інклюзивне навчання) чи в інклюзивний клас ЗНЗ до заяви батьків або осіб, які їх замінюють, додаються:
- медична довідка з висновком лікаря, що дитина може відвідувати навчальний заклад;
- довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення;
- свідоцтво про народження;
- висновок ПМПК або заключення лікувально-контрольної комісії територіального лікувально-профілактичного закладу чи тубдиспансеру;
- якщо дитина-інвалід - відповідні підтверджуючі документи або копії посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;
- копія індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда;
- направлення місцевого органу управління освітою.
7. При зарахуванні до ЗНЗ складається індивідуальна програма розвитку дитини. На основі висновку і рекомендацій ПМПК її розробляє група фахівців навчального з обов’язковим залученням батьків. Склад групи фахівців індивідуального супроводу дитини визначається керівником закладу і затверджується відповідним наказом.
До планування роботи з дитиною із особливими освітніми потребами можуть залучатися фахівці ПМПК, навчально-реабілітаційних центрів, інших навчальних закладів.
8. Для забезпечення особистісно-орієнтованого підходу та організації корекційної роботи в інклюзивній групі штатним розписом 0,5 ставки асистента вчителя на інклюзивний клас. За письмовою заявою батьків, або осіб, що їх замінюють, адміністрація ЗНЗ може надати дозвіл бути асистентом дитини з особливими потребами на громадських (волонтерських) засадах або за рахунок коштів громадських організацій та інших джерел не заборонених законодавством. (Медична книжка для асистента дитини - обов’язкова і зберігається у медичному кабінеті)
9. Протипоказаннями для прийому дітей до інклюзивних груп дошкільних навчальних закладів та інклюзивних класів ЗНЗ є:
ІІІ і IV ступені порушень функцій організму, які не сумісні з перебуванням дитини в організованому колективі;
всі хвороби у гострому періоді, хронічні хвороби в стадії загострення, всі хвороби, які потребують стаціонарного лікування, гострі інфекційні захворювання до закінчення строку карантину.
Підписатися на:
Дописи (Atom)