Поради батькам дітей з ООП
Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської
підтримки. Підпорядкувати
таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому
треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
¯
Пам’ятайте, що
дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному
конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності
матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання
в сім’ї).
¯
Усвідомте, що
виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний
процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
¯
Навчіться давати
інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі
дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
¯
У взаєминах з
дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами.
Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в
дошкільному закладі.
¯
Для підняття
самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення,
навіть самі незначні.
¯
У повсякденному
спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому
що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або
вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і
стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
¯
Разом з дитиною
визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть
систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть
дитину вголос промовляти ці правила.
¯
Старанно, своєчасно
виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо
необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
¯
Намагайтеся щоденно
закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але
не виконуйте завдання за неї.
¯
Якщо дитина
втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
¯
Не вимагайте від
дитини більше, ніж вона може.
Корекція затримки психічного розвитку дітей
потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності.
Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки
заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне
застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.
«Як допомогти дитині із затримкою
психічного розвитку» |
За даними вітчизняних та зарубіжних науковців, що
займаються питаннями психології, затримка психічного розвитку зустрічається у
дитячому віці у 12-20% дітей. Зазвичай це порушення діагностується
спеціалістами у старшому дошкільному віці або лише при вступі до школи. І, якщо
до підліткового віку така дитина не отримала належної допомоги і психічний
розвиток не приведено до вікової норми, його затримка призводить до
особистісної незрілості, підвищеної афективності, а, нерідко, й до девіантної
поведінки
Затримка психічного
розвитку (ЗПР) – це уповільнення темпів
розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості
мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкому пересиченні інтелектуальною
діяльністю.
Причин затримки психічного розвитку багато, серед них,
зокрема:
- спадковість;
- несприятливі умови
виховання;
- тривалі хвороби у ранньому
дитинстві, які виснажують малюка;
- порушення функціонування
головного мозку, пов'язані з його ураженнями під час внутрішньоутробного
розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.
Щоб вчасно виявити затримку психічного
розвитку у дитини, слід знати як вона проявляється у дітей різного віку.
Поради батькам, які
виховують дитину із затримкою психічного розвитку
¯
Слід постійно
спрямовувати свої зусилля на розширення у дитини знань та уявлень про
навколишній світ, учити спостерігати, порівнювати різні предмети, знаходити між
ними спільне та відмінне. Для цього необхідно ознайомлювати дітей з
конкретними речами, явищами, формувати уявлення про взаємини між людьми. Варто
залучати дитину до праці, щоб вона на власному чуттєвому досвіді засвоювала
знання про предмети домашнього вжитку, інструменти тощо. Діяльність з
використанням певних предметів полегшує засвоєння їхньої назви, розширює
уявлення про їхні особливості, призначення тощо. Так дитина засвоює елементарні поняття.
¯
Дитину потрібно
вчити розповідати за сюжетними картинками. Для цього можна використовувати
ілюстрації з художніх книжок, дитячих журналів. Під час розглядання малюнка дорослому слід керувати сприйманням дитини,
привертати увагу до деталей, які важко помітити, пояснювати їхнє значення, активізувати
мовлення дитини.
¯
Слід учити дитину
розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, розміщення їх у
просторі. Засвоєння сенсорних еталонів та розуміння просторових відношень має
велике значення як для інтелектуального, так і для мовленнєвого розвитку
дитини. Мовлення збагачується прийменниками, прислівниками і набуває складнішої
граматичної структури.
¯ Для розвитку розумових дій дитину слід учити порівнювати
предмети, підводити її до розуміння, що порівнювати – це значить визначати схоже і відмінне. При
порівнянні предметів слід допомагати дитині, ставлячи запитання. Скажімо,
порівнюючи огірок і яблуко, можна запитати дитину: «Що це?», «Як вони
називаються?», «Як вони відрізняються за кольором, формою, величиною?», «Де вони
ростуть?» тощо. Дитину слід учити групувати
різні предмети за спільними ознаками та називати групу узагальнюючим словом –
овочі, фрукти тощо. Для цього слід використовувати серії
карток із зображенням різних тварин, птахів, дерев, квітів, овочів, фруктів,
ягід, одягу, меблів, посуду тощо.
¯
Дуже важливо
навчити дитину цілеспрямовано планувати свою діяльність. Для цього слід учити
дитину виконувати роботу поетапно і позначати кожен етап відповідним знаком,
наприклад, певною геометричною фігурою. Коли дитина засвоїть уміння успішно
виконувати роботу, користуючись знаками, вона зможе перейти до самостійного
планування своєї діяльності.
¯
Дбаючи про розвиток
дитини, слід учити її гратися, зокрема сприяти розширенню тематики та сюжету
ігор. Обов'язково слід учити дитину виконувати певні ролі,
дотримуватися правил гри. Для цього необхідно
частіше гратися з дитиною, беручи на себе ініціативу, як у виборі теми, так і у
розгортанні сюжету та встановленні правил гри. Наприклад, щоб дитина почала гратися
у магазин, слід сформувати у неї уявлення про те, що там відбувається. Тому
спочатку потрібно разом з дитиною побувати у магазині, звернути її увагу на те,
що роблять продавці, касири, як до них звертаються відвідувачі магазину, що
вони купують. Повернувшись додому зі свіжими враженнями, можна починати гру.
Немає коментарів:
Дописати коментар